Глюкозотолерантний тест (глюкометром) — це стандартизований діагностичний тест для виявлення порушення толерантності до глюкози чи цукрового діабету, які можуть тривалий час не мати явних симптомів. Вчасна діагностика дозволяє розпочати необхідні профілактичні або лікувальні заходи (зміна способу життя, дієта, фізична активність, медикаментозна терапія за показами).
Тест проводиться у декілька етапів:
- Перевірка рівня глюкози у капілярній крові глюкометром, щоб переконатися, що немає гіперглікемії натще (що є протипоказом до проведення тесту) та знати початковий рівень.
- Пероральне навантаження глюкозою: пацієнт повинен випити розчин, що містить 75 г глюкози протягом 3-5 хвилин (суміш для розчину необхідно придбати в аптеці).
- Повторний забір крові через 1 та 2 години після вживання розчину глюкози. Протягом цього часу пацієнт має перебувати в спокої, не палити, не їсти. Дозволено вживати невелику кількість води.
Загалом процедура є безпечною, але може супроводжуватись незначною нудотою чи дискомфортом. Ці симптоми пов’язані з тим, що розчин, який потрібно випити для проведення тесту, є дуже солодким.
Виявлення порушення вуглеводневого обміну має важливе клінічне значення, оскільки без належного лікування цей стан пов’язаний із підвищеним ризиком розвитку великої кількості ускладнень. Може виникнути:
- діабетичний кетоацидоз;
- гіперосмолярна кома;
- лактатацидотична кома;
- гіпоглікемічна кома;
- ретинопатія;
- нефропатія;
- нейропатія;
- атеросклероз;
- ішемічний інсульт;
- транзиторні ішемічні атаки;
- гангрена нижньої кінцівки;
- кандидоз;
- фурункульоз.
