Розсіяний склероз - захворювання центральної нервової системи, яке частіше зустрічається у жінок в молодому віці (до 55 років). У деяких випадках він проявляється у вигляді досить характерних симптомів (наприклад, порушення зору в результаті невриту), однак частіше спостерігаються неспецифічні ознаки, наприклад слабкість або поколювання в руках і ногах. З огляду на те, що ці ознаки можуть спостерігатися і при багатьох інших неврологічних захворюваннях, діагноз "розсіяний склероз" неможливо встановити на підставі тільки клінічної картини. Для точної діагностики цього захворювання використовують лабораторні методи.
Одним з методів діагностики розсіяного склерозу є аналіз спинномозкової рідини на наявність олігоклональних імуноглобулінів G.
Олігоклональні IgG визначаються у вигляді декількох піків концентрації IgG при електрофорезі білків ліквору ( "оліго" - "кілька"). У нормі в лікворі не виявляються моно-, оліго- або поліклональні імуноглобуліни. У пацієнтів з розсіяним склерозом IgG можуть бути виявлені в 85-95% випадків. Роль цих імуноглобулінів у розвитку розсіяного склерозу не зрозуміла, проте доведено, що вони синтезуються В-лімфоцитами в лікворі в областях, прилеглих до зони демієлінізації (пошкодження мієлінової оболонки мозку), що, мабуть, вказує на аутоімунну природу захворювання. Слід зазначити, що олігоклональні IgG не є специфічною ознакою розсіяного склерозу і можуть бути виявлені при багатьох інших захворюваннях ЦНС, таких як криптококовий менінгіт, нейросифіліс або васкуліт з ураженням судин головного мозку. З огляду на це дослідження ліквору на олігоклональні IgG служить додатковим діагностичним тестом. Його роль значно зростає, якщо результати основного діагностичного тесту (МРТ) неоднозначні.
Вважається, що виявлення олігоклональних IgG пов'язано зі швидшим прогресуванням захворювання, тому дослідження цих антитіл може бути також використано для прогнозу захворювання.
